Відродження Божого Дому

Чи усвідомлюємо вповні, що ми є свідками найнезбагненнішого дива Божого, яким є Його Жива Церква? Ми є свідками того, як вона невпинно відроджується попри всі можливі перешкоди і негаразди. Одним з численних прикладів цього може бути те, що навіть така “смертельна небезпека”, якою була радянська влада, не змогла знищити її. Про це свідчить поступове відродження понівечених, зруйнованих у радянські роки храмів по всіх куточках України.
В цьому ж році був відновлений Дім Божий у місті Новомосковському. Вперше за багато десятиліть тут була відправлена Свята Меса.
Не знаємо, коли і при яких обставинах відбулась остання служба в новомосковському костьолі. Майже нічого невідомо про його долю, про долю його приходу. Все, що маємо, – це лише позначення на міському плані кінця ХІХ століття місця, де знаходився католицький храм, – навпроти славнозвісного православного Троїцького собору, побудованого ще в добу козаччини і оспіваного в відомому романі О.Гончара “Собор”. Можна припустити, що за своїм віком католицький храм у Новомосковську був не набагато молодший від козацької церкви, бо в ті часи на Лівобережній Україні мешкало чимало поляків. Два християнські храми розділяла одна дорога, однак різні історичні шляхи довелось пройти кожному з них. На відміну від суттєво постраждалої, та все ж таки вцілілої в роки “войовничого атеїзму” православної святині, будівля костьолу зникла назавжди. Сьогодні вже, на жаль, нічого на нього не вказує, не залишилось жодного натяку про його існування. Однак в дійсності визначальними для піднесення зруйнованої церкви є не її стіни, не внутрішнє оздоблення та прикраси, ба навіть не закладений будівниками кам’яний фундамент. Найважливішим є фундамент віри в серцях людей. Бо тільки тут розпочинається справжнє “воскресіння” храму.
Саме з людей, із зростання, з духовного зміцнення новомосковської спільноти католиків почалось відродження костьолу в Новомосковську. На початку весни цього року була створена місцева парафія св.Адальберта, що, незважаючи на свою небагаточисельність, вже має міць невеличкої, але дружньої, єдиної родини. Почуття єдності та родинності зростало від зустрічі до зустрічі, які щонеділі у присутності священика проходили, за відсутністю придатного для новоствореної парафії приміщення, у помешканні одного з парафіян. Справжнім святом і виразним знаком Божої любові була перша Євхаристія, що мала місце у новомосковській парафії на урочистість Божого Милосердя. Незабутньою стала також Св. Меса, відправлена єпископом Харківсько-Запорізької дієцезії Станіславом Падевським в день покровителя приходу 23 березня 2005 року. Але, напевно, найбільш хвилюючою і святковою подією в парафії св.Адальберта стала Літургія, яка вперше відбулась у власній новомосковській капличці 8 грудня на свято Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. В цей день служба Божа була відправлена настоятелем дніпропетровської парафії св. Йосифа Казимиром Гузіком OFMCap. Він освятив каплицю і передав присутнім парафіянам та гостям щирі вітання і благословення від єпископа Станіслава Падевського, який для відправлення тут у майбутньому святих Мес подарував парафії чудово оздоблені літургійні шати. Вечір закінчився святкуванням за великим столом, який об’єднав усіх у коло однієї Божої сім’ї. Кожен з присутніх ділився своєю радістю, яка наповнювала в ту мить серце. І якщо бракувало слів, красномовно говорили про все, що було на душі, сяючі від щастя очі.
Той маленький храм, зовні ще зовсім несхожий на справжню церкву, таку, яку ми зазвичай уявляємо собі, ¬– цей храм є воістину Божим дивом. Не може не дивувати і захоплювати те, як за надзвичайно короткий час був знайдений придатний за всіма умовами будиночок, який молитвою та працею людей поступово перетворювався на Божий Дім. Сьогодні тут проходять зустрічі, на яких парафіяни під проводом священика (новомосковським храмом опікуються брати-капуцини з парафії св.Йосифа м.Дніпропетровськ) читають Біблію; сьогодні тут живе молитва. І хоча у відродженому новомосковському храмі, ще немає Дароносиці і ще не замешкує Ісус під видом хліба, все одно в тому обраному Самим Господом місці вже присутній Його Дух і діє Його благодать.